З дітьми працюють вчителі-логопеди:

Апанасенко Любов Вікторівна – стаж роботи 16 років,

педагог вищої категорії

Волошина Анна Володимирівна – стаж роботи 6 років ,

педагог І категорії

КОЛИ СЛІД ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА

Всі прекрасно знають про те, що деякі діти починають ходити і говорити раніше, ніж інші, і звичайно це нікого не хвилює, а медицина це вважає нормальним явищем . У зворотному випадку, якщо по досягненню дворічного віку дитині важко розмовляти, або він не розуміє розмови, або ковтає звуки, або додає інші – це ознака порушення розвитку або захворювання. В цей момент треба без зволікання звернутися до фахівця в області логопедії для необхідної терапії. Логопед зможе визначити, чи йде мова про. деякої затримки в розвитку дитини або існують розлади, які вимагають спеціалізованої допомоги.

Логопедія – це дисципліна, яка охоплює вивчення, профілактику, діагностику, контроль та лікування розладів мови і спілкування. Розлади мовлення можуть бути різними і їх багато :затримка в розвитку мови, дислалія – відсутність вміння правильно вимовляти звуки, відповідні віком, дислексія – часткове або повне відсутність розуміння мови, дісфемія (заїкання), діслозія – труднощі у вимові звуків у зв’язку з анатомічними дефектами мовного апарату, а також порушення мови у психічних хворих і аутистів. Причини порушення мови можуть бути найрізноманітнішими: втрата слуху, неврологічні порушення, пошкодження головного мозку, розумова відсталість, анатомічні дефекти губ, неба, ротової порожнини, перевантаження голосових зв’язок і ін . Встановити наявність порушень мови потрібно якомога раніше. Це дозволити провести ранню діагностику причин, що обов’язково позитивно позначиться на можливості його одужання і корекції мовлення.

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С, З, Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 р. життя.
Шиплячі і сонорні : Ш, Ч, Ж, Л, Р, до кінця 5 р. життя.
Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

Основні структурні компоненти професійної діяльності

вчителя-логопеда

1.    Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).

2.   Складнання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною

3.   Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.

4.   Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.

5.   Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.

6.   Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного , корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.

7.   Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.

8.   Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.

9.   Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю.

Зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-логопеда  

• виробляє і вправляє рухи артикуляційних органів;
• ·         готовить артикуляційний уклад до постановки звуків;
• ·        визначає послідовність постановки звуків від характеру мовленнєвих порушень;
• ·         працює над розвитком правильного мовного дихання дітей;
• ·         відбиває артикуляційний уклад певного звука, використовуючи відпрацьовані раніше рухи органів мовлення;
• ·         ставить звук (різними прийомами та методами);
• ·         закріплює поставлений звук у складах;
• ·         автоматизує поставлені звуки у словах, фразах, реченнях, словосполученнях, зв’язній мові;
• ·         проводить диференціацію звуків;
• ·         відпрацьовує граматичні форми.

Форми роботи 

1.    Підгрупові логопедичні заняття

1.                            2.    Індивідуальні логопедичні заняття.

Успішність розумового виховання дітей залежить від кола інтересів батьків, їхнього світогляду, від характеру спілкування з дитиною. Батькам дітей із мовними порушеннями слід пояснювати, що участь родини у корекційних заходах вважається одним із факторів ефективної розвиваючої роботи.

Форми взаємодії з батьками

1.    Батьківські збори. Проводяться у вересні, січні, травні. На зборах вчитель-логопед знайомить батьків з нормативними документами, програмами, з досягненнями дітей та труднощами у корекційному процесі.

    2.   Індивідуальні консультації вчителя-логопеда. В ході яких батькам надаються індивідуальні поради щодо поліпшення мови або розвитку пізнавальних (психічних) процесів дитини.

    3.   Оформлення тематичних папок “Батькам майбутніх першокласників. Поради логопеда” в інформаційному осередку логопедичного кабінету та груп старшого дошкільного віку які складаються з різноманітних професійних консультацій, порад, рекомендацій з матеріалів для практичного використання вдома та під час занять з дітьми.

  4.   Анкетування батьків дозволяє уточнити стан їх зацікавленості у розвитку дитини, визначити їх потреби, з’ясувати чи задоволені вони корекційним процесом.

  5.   “Домашні логопедичні зошити”, які складені для індивідуальної роботи з дітьми. Вони допомагають батькам закріпити набуті дитиною мовні навички та вміння. А логопеду здійснити аналіз розвитку кожної дитини і налагодити тісний взаємозв’язок між учасниками корекційного процесу.

Організаційно-методична робота:

·         обстеження усного мовлення вихованців ДНЗ ;

·         комплектування підгруп для логопедичних занять згідно мовних порушень;

·         оформлення необхідної документації логопедичного кабінету;

·         співпраця логопеда з вихователями груп;

Основні завдання логопедичної служби :

·         усунення різних порушень усного і писемного мовлення;

·         запобігання різним відхиленням мовленнєвого розвитку вихованців;

·         пропаганда логопедичних знань серед педагогів та батьків;

·         розробка методичних рекомендацій, консультації для педагогів та батьків, щодо попередження та подолання вад мовлення у дітей;

·         самоосвіта;

·         оснащеність логопедичного кабінету;

Вікові особливості мовленнєвого розвитку дитини