Музичний керівник

Глуховська Людмила Ярославівна

Стаж роботи: 17 років

Освіта: магістр

Кваліфікаційна категорія: «спеціаліст вищої категорії»

ПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО

«Якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо в звуках дитина відчує багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на такий щабель культури, якого не можна досягти ніякими іншими засобами ...»!

 

В. Сухомлинський

Основні завдання музичного виховання:

Ø .Виховувати у дітей інтерес до музики.

Ø  Збагачувати музичні враження дітей, знайомлячи їх з різноманітними музичними творами.

Ø Ознайомлювати дітей з елементарними музичними поняттями, навчати найпростішим навичкам у всіх видах музичної діяльності – слухання музики, співи, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах; щирості, природності і виразності виконання музичних творів.

Ø  Розвивати емоційну чутливість, сенсорні здібності та ладо-висотний слух, почуття ритму формувати співочий голос та виразність рухів.

Ø Розвивати творчу активність у всіх доступних дітям видах музичної діяльності: передачі характерних образів в іграх та хороводах; використанні вивчених танцювальних рухів у нових, самостійно знайдених сполученнях; імпровізації маленьких пісень, розспівок.

 

Ø Формувати самостійність, ініціативу та прагнення застосовувати вивчений репертуар у повсякденному житті, музиціювати, співати, танцювати.

Основні напрями та форми роботи

* Музикотерапія.

* Пісенна діяльність.

* Музично-дидактичні ігри.

* Танці, танцювальні мініатюри.

* Театралізована діяльність, драматизація, інсценування.

* Оркестрова діяльність.

* Хореографія.

* Гра на традиційних та нетрадиційних музичних інструментах.

 

* Психоемоційне розвантаження на основі класичної музики.

Значення народної пісні у вихованні патріотичних почуттів дошкільника.

 

Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівняною за своєю красою й простотою поезії. Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір, якого не знав жоден музичний жанр.Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні.

В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під час співу і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі… Наші предки підсвідомо відчували, що колискова пісня має лікувальну ( психотерапевтичну дію).Через незбагненно прості,  мудрі, теплі гойдання колискового ритму і маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довіра до всього живого, один до одного. На жаль дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут - в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина. Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні. Людина свідомо чи несвідомо знаходила найздоровіший, найефективніший спосіб дихання. Недарма дихальні вправи були особливим об’єктом уваги найдавніших лікарів, жреців, воїнів, філософів. Швидкий вдих і повільний видих в узагальненому розумінні це й є пісня.

 

Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч –на –віч зі своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби. Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи на добрі, красі.Реакцією на розуміння будуть сльози. В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. На жаль, зникають українські народні пісні перлини – приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці. А чи варто нехтувати народним досвідом?

Е стетичне виховання найменших

засобами музики та художнього слова

 

Консультація для батьків.

         Шлях людини в світі прекрасного починається дуже рано. Дитина вже з перших років життя несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливого, радіє , коли бачить блискучі іграшки, барвисті квіти і предмети. Все це потребуєте в своїх почуттях. Слово «гарно» рано входить у життя дітей. Уже з першого року життя вони чують пісню, казку, розглядають малюнки разом із дійсністю мистецтво стає джерелом їхніх радісних переживань. Мова казки мусить бути народна ; це загальна мова, якої не дасть ніяка книжка. То ж до вибору художнього твору для малят, з огляду на виховне значення сюжету, мови, слід підходити обережно, розважливо.

       Щодо виявлення своїх естетичних емоцій, то звісно , вони будуть відповідати їхньому вікові і мусять бути вільними.

        Естетичне сприйняття дійсності дітей раннього віку має свої особливості.

       Основними є чуттєва форма речей – їх колір, форма, звук. У цьому розвитку естетичного сприйняття великої сенсорної культури.

        У перші роки дитина погано реагує на естетичні враження, її вабить лише, що не будь яскраве, пишні кольори. Але потроху малюнки все більше відчувають безпосередню красу і висловлюють свої особливості нахили.

        Та є такі відтінки почуттів , які глибше й повніше можна виразити музикою. Музика загострює емоційну чуттєвість. Вона необхідна дитині. Дитинство так само неможливо без музики, як неможливо без гри і казки.

     Взагалі музика, розуміння музичних творів дає людям багато насолоди і приємності, освітлює життя.

     Музичні поняття тішать дітей і спонукають їх до активності, дають яскраві художні та музичні враження, розвивають здатність глибше сприймати красу музики.

     З вмілого матеріалу і правильної методики проведення музичної роботи забезпечується розвиток рухів і мови дитини, її естетичне виховання.

       Чому діти так люблять гру ? Чим вона приваблює їх Звідки вони беруть енергію, щоб безупинно бігати з м'ячем, годинами будувати замки й мости, бавитися з ляльками ?

       Гра для дитини – справжнє життя зі своїми радощами і прикрощами, переживаннями і досягненнями, водночас це вільна діяльність , адже дитина грає без примусу, із задоволенням.

       Найперша цінність гри у тому, що в ній дитина легко засвоює різноманітні знання, набувається вмінь, готується до життя. Тому гру беруть на озброєння вихователі і батьки.

       Якщо малюка просто попросити посидіти спокійно, це йому вдається важко, варто ж йому запропонувати роль, бажаний спокійно на якийсь час забезпечений, відомо, що на кожному віковому щаблі дитинства закладені якості, які матимуть дуже важливі знання для особистості у дорослому житті. Гра дає малим відчуття єдності з тим, із ким вони грають. І вміння взаємодіяти, спілкуватися розвивається у дітей саме в тих іграх, які побудовані на взаємодії дорослого й дитини.

        Різноманітність народних ігор дозволяє виділити ті, за допомогою яких можливе цілеспрямоване формування у дітей певної комунікативної поведінки.

         Малята полюбляють гри в яких головний персонаж виконує певні дії.

         Ці ігри розвивають взаєморозуміння з іншою дитиною, пробуджують бажання звертатися до однолітка й виконувати правила гри, його прохання.

         Часом буває, що творчість дитини – це необхідна форма самоутвердження, без якої вона не виросте в яскраву особистість, чарівний світ дитинства повинен бути щасливим і безтурботним.

         Найголовніша умова такої захоплюючої діяльності - наявність у дитини знань про оточуючі предмети (їх призначення, якість, естетичний вигляд), події і явища реального життя. Але для цього дітям потрібно мати не лише знання. І якщо до цих дитячих знань і умінь додати «еліксир», фантазії, то діти за допомогою дорослого можуть створити чудодійство. Діти прагнуть продовжити свою гру далі й далі, ще більше захоплюючись нею. І якщо малеча не залишить гру за дверима вчорашнього дня, а бажаімо продовжити її, то можна дійсно радіти.

        Діти сильно вживаються в роль своїх героїв, навіть що вже не граючи, відчувають себе в них.

       Гра готує дитину до навчання, праці, виховує поведінку.

       Який малюнок у грі, таким він буде і в праці, так вважав А. С. Макаренко.