Психологічна робота у нашому закладі здійснюється за наступними напрямками:

Психодіагностична робота :

§    Психодіагностичне обстеження дітей з метою виявлення відповідності їх психічного розвитку віковим нормам та рівня вміння володіти певними навиками та уміннями;

§    Визначення самопочуття новоприбулих дітей під час соціально-педагогічної адаптації дітей в дошкільному закладі;

§    Психодіагностичне обстеження  когнітивної сфери дітей з обмеженими фізичними можливостями;

§    Вивчення психологічних особливостей емоційно - вольової сфери дітей дошкільного віку;

§    Діагностика характеру спілкування дітей з дорослими та однолітками, визначення причин порушень у спілкуванні;

§    Вивчення  психологічних особливостей педагогів дошкільного закладу, їх інтересів та нахилів;

§    Визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі

Консультативна робота:

§    Консультування педагогів та батьків з проблем навчання та виховання дітей.

Психологічна просвіта:

§    Проведення просвітницьких лекцій, семінарів, батьківських зборів  з педагогами та батьками;

Корекційно – розвивальна робота:

§      Розвиток особистості в цілому та окремих її сторін (пізнавальна  та особистісна сфера);

§      Навчання методам та прийомам саморегуляції та подолання емоційних стресових реакцій;

§      Надання допомоги дітям при адаптації їх до нових умов (індивідуальна та групова робота з дітьми);

§      Створення позитивного психологічного клімату в дошкільному закладі шляхом проведення психологічних тренінгів. 

У ДНЗ № 30 є кабінет психолога

 для індивідуальної роботи

з батьками, педагогами та дітьми

Функціональне використання кабінету

В кабінеті практичного психолога згідно графіку  проводиться робота за напрямками:

§  індивідуальна робота з вихованцями;

§  групові заняття (корекційно – розвивальні) з дітьми;

§  консультативна робота з батьками та дітьми, а також з педагогами дошкільного закладу;

§  тренінгова робота з педагогами;

§  організаційно – методична робота;

§  просвітницька робота для педагогів дошкільного закладу та батьків.

Також у кабінеті психолога є кімната  психологічного розвантаження (КПР) — варіант кімнати відпочинку. Тут створені оптимальні умови для швидкого й ефективного зняття емоційного перена­пруження, відновлення працездатності, проведення психоте­рапевтичних і психогігієнічних заходів із дорослими й дітьми різного віку.

Консультація для батьків

Готуємося до школи

Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін, пов’язаних із початком навчання в школі і до труднощів, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг адаптації до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи.  Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я  дитини.

Чому ж так важливо визначити рівень готовності дитини до вступу в школу?

 Доведено, що у дітей, не готових до навчання, важко і достатньо довго відбувається  адаптація, пристосування до школи;  у них значно частіше проявляються труднощі у навчанні. Серед них значно більше невстигаючих, і  не тільки в першому класі, а й на далі ці діти частіше серед невстигаючих, і саме в них наявні випадки порушення стану здоров’я.

Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?

  Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, з бажання вчитися, з прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Воно допомагає збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків.

Батькам треба пам’ятати  це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем:

·        постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове;

·        не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання;

·         необхідно пам’ятати  про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба»;

·        варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття  задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова,  зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

Необхідно, щоб дитина вміла :

·        слухати дорослого і сприймати його вказівки;

·         керуватися вказівками дорослого під час занять;

·        усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле;

·        оцінювати свою роботу.

До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки ж», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівнювати найпростіші предмети.

Вольова готовність дітей до школи означає :

·        здатність керувати своєю поведінкою;

·         довільно спрямовувати свою психічну діяльність;

·         саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал.

·        формування у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінне ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвитку батьками в період дошкільного дитинства мотивів елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих.

Також важливим завданням у період підготовки дитини до школи має  стати виховання у майбутніх школярів соціальної готовності:

·        почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися;

·        формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу;

·        обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі

Це все надійний компас для новачка в новому середовищі.

Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені слабка концентрація уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволіканнях від діяльності. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки. 

Скажи боулінгу «Ні»: ігри та вправи для розвитку емоційного інтелекту

Сьогодні надзвичайно багато говорять про факти булінгу в школах. На жаль, такі випадки непоодинокі. У кожній школі, практично у кожному класі є певні «вигнанці», з яких періодично знущаються однолітки чи старшокласники.

         Чому таке відбувається у нашому суспільстві? Адже, якщо явище булінгу, яке у дорослих згодом переростає у мобінг, настільки поширене, то варто говорити про певні проблеми суспільства. Які саме причини могли зумовити  ситуацію, що склалася?

         Булінг – результат низького рівня сформованості емоційного інтелекту

         Коли дитина йде в перший клас, вона вже є особистістю з певними уявленнями, стандартами поведінки та пріоритетами, які формуються в сім'ї. Відповідно, надзвичайно важливим є те, яка модель взаємовідносин плекається у сім'ї. А переважна більшість наразі обирає модель дитиноцентризму. Добре це чи погано?

         Як і будь-яке явище, дитиноцентризм має як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивне те, що така дитина зростає волелюбною і творчою, але зворотнім боком є егоїзм у найрізноманітніших його проявах. А плекаючи «Ти в мене найрозумніший/найрозумніша!», «Найкращий/найкраща!», закладаючи високу самооцінку, батьки формують у своєї дитини перфекціонізм. Це, в свою чергу, може мати низку негативних наслідків, коли дитина потрапляє у шкільне середовище і з'ясовується, що вона не завжди і не у всьому дійсно найкраща. Так формуються особисті комплекси.

         Головними причинами того, що змушує людину стати агресором є особисті комплекси, непорозуміння з іншими та власний негативний досвід. Коли дитині погано, вона переносить свої емоції на інших, часто навіть не розуміючи, що насправді зумовило таку ситуацію.

         Тож виходить, що дитина-агресор, по-перше, не усвідомлює, чому поводиться саме так, по-друге, не вміє контролювати власні емоції та їй байдуже, що відчувають ті, кого вона кривдить. Відповідно, в неї не розвинуті ключові ознаки емоційного інтелекту. А розвивати його нескладно! Для цього існують спеціальні ігри та вправи, за допомогою яких можна виховати зі своїх учнів емоційно розвинутих особистостей та запобігти появі булінгу!

       Вправи для розвитку емоційного інтелекту

Як стверджують спеціалісти, понад 90% успішних людей мають добре розвинений емоційний інтелект та, відповідно, високі показники EQ. Чи можна якось розвивати власний емоційний інтелект? Звісно! Пропонуємо кілька вправ для дітей старшого дошкільного віку, що можуть бути цікавими й дорослим.

         Вправа «Коробка щастя»

         Створіть в уяві свою коробку щастя. «Складіть» в неї все, що асоціюється у вас зі щастям візуально, на слух, смак, запах і дотик. А потім запропонуйте цю вправу дитині, детально обговоривши з нею її емоції.

Приклад:

• Візуально: різнокольорове листя в сонячну погоду.
• На слух: шум морської хвилі.
• На смак: солодка вата.
• На запах: аромат маминих пиріжків.
• На дотик: улюблена кішка.

         За допомогою цієї вправи можна навчити виокремлювати позитивні емоції з-поміж інших та концентруватися на них.

        Вправа «Емоції у кольорі»

Принцип виконання: дайте дитині аркуш паперу і олівці чи фарби. Запропонуйте за допомогою кольорів зобразити різноманітні емоції – радість, сум, злість, заздрість, співчуття тощо. Така вправа допоможе сконцентруватись на типі емоцій та власному відгуку на них.

Варіант цієї вправи: Аналогічно можна запропонувати дитині розповісти іншим про свій настрій: його можна порівняти з певним кольором чи намалювати за допомогою поєднання кольорів та візерунка, чи зобразити у вигляді певної різнокольорової тваринки. Все залежить від фантазії та бажання дітей.  

         Вправа «Емоції героїв»

Принцип виконання: дорослий читає дітям казку. Кожній дитині заздалегідь видаються маленькі картки з символічними зображеннями різних емоційних станів. У процесі читання дитина відкладає на стіл кілька карток, які, на її погляд, відображають емоційний стан героя в різних ситуаціях. Після закінчення читання кожна дитина пояснює, в якій ситуації герой був веселим, сумним тощо, і чому їй так здається.

Вправа «Інтонація»

Принцип: Попередньо дорослий пояснює, що таке інтонація. Потім дитині пропонується  повторити з різними емоціями та відповідною інтонацією (злісно, радісно, задумливо, з образою) окремі фрази. Як варіант, можна інтонаційно програти і обговорити діалог казкових героїв.

         За допомогою такої вправи діти  вчаться розуміти не тільки сенс сказаного, але й емоції того, хто говорить.

         Допоможіть своїм дітям розвивати у собі такі важливі якості як розуміння емоцій інших, здатність до співчуття, вміння слухати та допомагати.

        Розвиток емоційного інтелекту допоможе з кожної дитини виховати не лідера-егоїста, а особистість, яка здатна об'єднувати навколо себе інших завдяки своїм людським якостям.